Різноманітність робить нас більш творчими і розумними людьми

112

25.04.2018

Зверніть увагу, поруч з ким Ви вибираєте місце в транспорті (звичайно, якщо є можливість вибрати), можете навіть провести простий експеримент: придбайте квиток в кіно і уважно подивіться на своїх сусідів по ряду в залі. Дивно, але якимось чином у 89% випадків абсолютно незнайомі люди вибирають місця у транспорті/театр/кіно поруч із «собі подібними». Це не означає, що Ви будете схожі зовні, або у Вас співпаде дата народження, колір очей або форма губ. Швидше за все, Ви будете мати схожі психологічні риси.

І це нормально. Адже людина завжди прагне створити навколо себе певну «зону комфорту», на порушення кордонів якої дуже гостро реагує. Принцип такої поведінки в психології називається «закон тяжіння» — людина як «магніт притягує до себе все, що подібно йому самому.

Яскравим прикладом цього став експеримент психолога Джейн Джейкобс. Жінка протягом тижня спостерігала за собою і своїми «перевагами» у плані сусідства і свого оточення загалом. Як їй вдалося встановити, що їй «подобається» молоді дівчата і хлопці (до 35 років), які охайно одягнені, при цьому сусідка з транспорту завжди буде у сукні, а сусід – у діловому костюмі. Крім того, якщо в цілому вагоні метро знайдеться людина, що читає книгу, всі попередні переваги зводяться до нуля, так як «книга» є великим «магнітом», ніж одяг.

Проаналізувавши отримані дані, місіс Джейкобс прийшла до цікавого висновку: насправді вона практично завжди віддає перевагу сукні, а її чоловік – ділові костюми (або хоча б сорочку і штани в діловому стилі), крім того жінка любить читати. Таким чином, вчений встановила, що вона мимоволі створює навколо себе «зону комфорту», яка одночасно приносити емоційний спокій (як позитив) та повну ізоляцію від інших людей, не схожих на неї (негативний аспект).

Але на цьому експеримент місіс Джейкобс не закінчився. Вона вирішила спробувати вийти за рамки своєї «зони комфорту». «Перше, що я відчула, коли вирішила зайняти місце в автобусі поруч з хлопцем, одягненим в готичному стилі, — було незручність. Це було щось подібне емоційного дискомфорту, у мене з’явилося відчуття якоїсь небезпеки, — писала місіс Джейкобс у своїй статті. – Але мої подальші «досліди» з оточенням призвели до того, що я почала «виховувати» себе: змушувати себе бувати в місцях, куди б ніколи не пішла. Так я познайомилася з багатьма людьми «не мого формату», завдяки чому зацікавилася іншими сферами життя. Тому для розвитку своєї особистості та творчих здібностей, нам просто необхідно виходити за межі наших «бульбашок» і пізнавати життя у всіх її аспектах. А якщо Ви чогось не розумієте, або боїтеся зробити – саме так слід вчинити в першу чергу».

Другий, більш науковий експеримент провела міс Кетрін Філліпс, співробітниця Мічиганського Університету. Вчений розділила потік магістрів на кілька підгруп і дала всім однакове завдання. Особливість експерименту полягала в тому, що міс Філліпс підібрала підгрупи таким чином, що з 6-ти тільки в 2-х були «однопланові» студенти: однієї раси, політичних поглядів і зі схожими захопленнями, багато з них були знайомі між собою і навіть дружили. Ще 2 підгрупи були сформовані так, що в них були магістри, які належать до різних рас, які сповідують різні релігії і мають практично протилежні хобі. Останні 2 підгрупи були «середнім» між схожими і різними групами: студенти були різної раси, але мали одну віру, різні погляди на життя, але схожі думки по відношенню до багатьох речей. Крім того, в одній з підгруп, де були зібрані «різношерсті» магістри, вони були навіть не знайомі до експерименту.

На виконання завдання міс Філліпс дала своїм учням місяць. Та на її подив, краще всіх з ним впоралася та підгрупа, студенти в якій були не знайомі до експерименту, гірше за всіх – представники перших двох підгруп.

У статті, опублікованій в журналі «Scientific American», Кетрін Філліпс пояснила отримані результати тим, що «однакові» люди мають схожий тип мислення, тому їм важче придумати щось оригінальне. А ось ті студенти, яким довелося за цей місяць «притиратися» один до одного, вивчати одного, якимось чином вникати в життя і захоплення інших, абсолютно не схожих на них людей, показали найкращі результати тому, що «розвивалися» — кожен з них пізнавала щось нове через спілкування з іншим. Адже магістрам доводилося багато часу проводити разом, вони сварилися, мирилися, пояснювали і доводили, кожен з них був азартний і в той же час зацікавлений не тільки в досягненні загального результату, але в певній мірі особистістю кожного члена групи. Таким чином, всього за місяць незнайомі між собою люди змогли стати командою і перемогти тих, хто тривалий час має дружні відносини.

«Мій експеримент в черговий раз довів, що чим більше людина спілкується з різними людьми, тим розумніше і креативніше він ставати, — написала міс Філліпс. – Це говорить про те, що міжособистісна взаємодія абсолютно різних і «не притягивающихся» особистостей має позитивний вплив на них обох».

Тому слід не боятися і не лінуватися, а пізнавати світ «людей» за межами своєї «зони комфорту», і Ви побачите безліч альтернативних шляхів вирішення всіх проблем.